Харизмою Спільноти Подружжів у Кризі є прагнення її членів до зцілення сакраментального подружжя, яке переживає кризу. Якщо співпрацювати з Господом Ісусом Христом, у будьякій ситуації, навіть з людської точки зору – безнадійній, відродження подружжя є можливим. Адже для Бога не існує неможливих речей. Правда про силу Таїнства Подружжя означає, що навіть, якщо чоловік і дружина не можуть бути одне з одним, починають мешкати окремо, то їхній шлюб – Сакраментальний Союз з Богом – триває надалі. Вони залишаються чоловіком та дружиною і саме такими стануть перед Богом. Таїнство Подружжя – це дар Бога, який дає одруженим силу відновлювати свою подружню спільноту у кожній ситуації. Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» – це Спільнота Вірної Подружньої Любові, що заснували вінчанні подружжя.
Христос воістину Воскрес! Алілуя!
«Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню (Мк. 16, 15)
«Чому шукаєте живого між мертвими. Його нема тут: він воскрес» (Лк. 24, 5-6)
«У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Йн. 16, 33)
«Не бійся! Тільки віруй» (Мк. 5, 36)
У Церкві ніщо не є магією. Ісус Христос під час свого навчання на землі говорив:
– до жінки, яка терпіла на кровотечу:
«Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе» (Мт. 9,22)
– до жінки ханаанянки:
«О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш» (Мт. 15,28)
– до жінки, яка вела у місті грішне життя:
«Віра твоя спасла тебе; іди в мирі» (Лк. 7,37.50)
– до очищеного від прокази самарянина:
«Встань, іди: віра твоя спасла тебе» (Лк. 17,19)
– до незрячого Вартимея:
«Іди, віра твоя спасла тебе» (Мк. 10,52)
…
Слова Ісуса Христа не залишають жодних сумнівів:
«Якщо не споживатимете Тіло Чоловічого Сина й не питимете Його Кров, не матимете життя в собі» (Йн. 6, 53)
У якій мірі того життя будемо мати вже тут на землі, стільки і не більше його заберемо у вічність. І можемо дуже довго можемо перебувати у чистилищі, щоби дійти до повноти життя – до рівня Неба.
«Кожен з вас, молоді приятелі, знаходить також в житті якесь своє Вестерплатте. Якийсь вимір завдань, які мусить підняти і виконати. Якусь важливу справу, за яку не можливо не боротися, якийсь обов’язок, повинність, від якої не можна ухилитися. Не можна здезертирувати. Врешті якийсь порядок правді цінностей, які треба зберегти і захистити, так як Вестерплатте, у собі і навколо себе. Так, захистити – для себе і для інших (…) Для християнина ситуація ніколи не є безнадійною. Християнин є людиною надії».
(Йоан Павло ІІ, проповідь до молоді під час літургії 12 червня 1987 р., Ґданськ, Вестерплатте (Гданськ))
