«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає,знаходить; хто стукає, тому відчиняють. Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять». (Мт. 7, 7-11)

«І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» – «Так, Господи!” – кажуть йому ті. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!» І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це» Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. (Мт 9,27-31)

«Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться». (Мт 6,33)

«Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого не будь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші». (Mк 11,24-25)

«Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, щоїх я роблю. А й більші від них робитиме, – бо я вже йду до Отця мого. І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я». (Йн14, 12-14)

«Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, – і вони згоряють! Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець мій прославляється, коли виплід щедро приносите, – тож і учнями моїми станете. Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові»! (Йн 15,5-9)

«Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім’я, дав вам. «Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!». (Йн 15, 16-17)

«Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я.
В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. (Йн 16, 23-24)

«Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ». (Йн 16, 33)
«Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений». (Йн 7, 37-39)

«А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім’ям моїм виганятимуть бісів, будуть говорити мовами новими; гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих будуть руки класти, і добре їм стане». (Mк 16,17-18)

Ісус сказав їм: «Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом». (Mт 17, 20-21).

«Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них». (Mт 18,19-20)

«І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите». (Mт 21,22)

«І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: «Якщо хочеш, то можеш мене очистити.» І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: «Хочу, будь чистий!» (Mк 1,40-41)

«Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Флп 4,13)

«Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували». (Mт 14, 35-36)

«А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, – ба, навпаки, ще гірше було їй, – почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі. Мовляла бо: «Як доторкнуся до його одежі – видужаю.» . І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби. Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: «Хто доторкнувся до моєї одежі?» Учні ж його сказали йому: «Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?» Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так. Жінка ж, налякана й тремтяча, – знала бо, що сталося з нею, – приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду. А він же їй: «Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.» Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: «Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?». Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: «Не бійся! Тільки віруй». І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. Приходять вони до старшини синагоги в хату, – бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов же й каже: «Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!» І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: «Таліта кум» – що значить у перекладі: «Дівчино, кажу тобі, встань!» І притьмом устало дівча й почало ходити, – років же дванадцять мало, – і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, – і наказав дати їй їсти». (Mк 5,25-43)

«І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили. А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває. І куди він тільки приходив, – у села чи міста, чи в слободи, – клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий». (Mк 6,53-56)

«Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську. Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно». 23. Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.» А він у відповідь промовив: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.» Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: «Господи, допоможи мені!» Він відповів їй: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.». А вона каже: «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.» Тоді відповів їй Ісус: «О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.» І видужала її дочка від тієї години». (Мт 15,21-28)

«І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, – і заходилась вона їм услуговувати. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за ним, знайшли його й кажуть до нього: «Усі тебе шукають». Він же відповів їм: «Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов». І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів». (Mк 1,29-39)

«Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!» Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. Та деякі з них говорили: «Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.» Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. А він, знаючи думки їх, сказав їм: «Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде. Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, – як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів. Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями». (Лк 17,11-19)

«Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля». (Mт 15,29-31)